Если кого конечно, этот вопрос заинтересует, могу (
как вариант) предложить и такой
образец искового заявления :
До --------------- районного суду м. --------------------
адреса ______________________
Позивач: фіо,
19---- року народження, що мешкає:
ж/м -; буд.--- ; корп.--- ; кв.--- ; м.----_______________; индекс;
засоби зв’язку - відсутні (если есть- указать)
Відповідач: Управління Пенсійного фонду України _____________району м. ___________,
вул.---------------------,; м.--------------------------; , индекс
тел. ----------------------------------------------
засоби зв’язку – невідомі (если есть- указать)
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України
в -------------районі м. ------------------- неправомірною, та
стягнення щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України
«Про соціальний захист дітей війни»
Я, фіо, 19-- р. народження, відповідно до абз. 2 ст.1 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» маю статус дитини війни, що підтверджується відміткою на моєму пенсійному посвідченні.
Згідно ст. 6 цього Закону, з 1 січня 2006 року мені, як дитині війни, щомісячно повинна виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак вказана соціальна допомога органами Пенсійного фонду України мені не нараховувалась та не сплачувалась.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність до цього Закону, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено. У подальшому Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти, але за певних обмежень. При цьому, протягом 2006 року Кабінет Міністрів України, на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», жодного рішення не приймав. У зав’язку з цим Вищий адміністративний суд України листом від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив, що «…з огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, підстав для стягнення виплат за 2006 рік немає».
Законом України № 489-У від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме ст. 71 п. 12, дію ст. 6 розділу 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році було призупинено.
Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 – рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1 – 29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 – IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 – V від 19.12.2009 року визнані неконституційними.
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункт 6 Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними.
Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив, що з 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після набрання чинності вказаного Рішення Конституційного Суду України, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відновлено право підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року органи ПФУ зобов’язані були нараховувати мені підвищення до пенсії у відповідності до вказаного закону.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з однім із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано неконституційними.
Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив, що з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV) поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з 22.05.2008 року особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Будь-які обмеження щодо виплати у 2009 - 2010 роках соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» «Про Державний бюджет України на 2010 рік» чи іншими законами України не передбачались. Тобто у 2009-2010 роках соціальна допомога повинна була виплачуватись в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, зважаючи на викладене, невиплата мені соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною та такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за № 1261, завданням Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. При цьому згідно п. 2 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією.
Тому Відповідачем по справі має бути саме орган ПФУ.
Згідно ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки мої законні права були порушені прийняттям окремих неконституційних положень нормативно-правових актів та Законів України, про належні за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року виплати, як дитині війни, мені стало відомо тільки в ------- 2011 року, коли це питання стали широко висвітлювати у засобах масової інформації. До цього я був впевнений, що Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, нараховує та виплачує мені пенсію згідно чинного законодавства України та Конституції України. Також я не мав змоги вчасно звернутися до суду з причин свого похилого віку, та за станом здоров’я.
З огляду на викладене вважаю, що я пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав з поважних причин, який прошу поновити.
Звертаю також увагу суду на те, що здійснити перерахунок моєї пенсії з 09.07.2007 року дозволяють положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, в якій зазначено, що суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Керуючись ст.ст.6, 18, 19, 99-100, 104-107 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
ПРОШУ:
1.Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
2.Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в ---------районі м. -------------- щодо не нарахування мені щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час.
3.Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в ---------------районі м.--------- здійснити нарахування та виплату мені щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за відповідні періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по дату прийняття рішення суду.
4.Зобов’язати відділ Пенсійного фонду України в --------------районі м. ------------- у подальшому здійснювати нарахування та виплату мені щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
5.Судові витрати покласти на Відповідача.
Додатки:
1. Копія паспорту.
2. Копія ідентифікаційного коду.
3. Копія пенсійного посвідчення з відміткою «Діти війни».
4. Квитанції про сплату судового збору.
5. Копія позовної заяви з додатками для Відповідача.
«___»_______________ 2011 року _______________________
підпис
Iustinianus
