Ключові тези:
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення виплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01.01.2018 року;
1.2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію в повному розмірі на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» із розрахунку 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з проведенням в подальшому перерахунків пенсії відповідно до діючого законодавства.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
З 01 січня 2018 року на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) його пенсію перераховано, однак відповідач виплачує її не у повному розмірі, а з урахуванням лише 50% суми підвищення.
Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 100% суми підвищення, однак листом від 07 листопада 2018 року за №2446/Т-8 йому відмовлено у проведені такого перерахунку та виплати, оскільки іншого порядку виплати, ніж визначеного постановою №103, законодавством не передбачено.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №160/3586/19 у рішенні від 06 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, висловив правову позицію щодо права військовослужбовців на отримання пенсії, розрахованої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії починаючи з 05 березня 2019 року.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що із набранням 05 березня 2019 року законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким скасовано пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
При цьому, у вказаному вище рішенні по зразковій справі №160/3586/19 Верховний Суд не надавав правової оцінки праву військовослужбовців на отримання 100 відсотків суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року.
12. Стосовно права військовослужбовців отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01 січня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року, Верховний Суд у постановах від 21 жовтня 2020 року по справі №640/20174/18, від 30 листопада 2020 року №520/9127/18, від 22 жовтня 2020 року по справі №640/17732/19, від 09 квітня 2020 року по справі №640/19928/18 дійшов висновку, що з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року відповідні норми Постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
13. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
Згідно частини третьої статті 1-1 цього Закону Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини третьої (четвертої) статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на момент призначення пенсії), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами.
Таким чином, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 4 Порядку № 45.
При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття Порядку № 45.
Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 Постанови № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
Вказаними пунктами Постанови № 103 фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.
Колегія суддів зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії військовослужбовців, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", а тому відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення.
Оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови № 103 та під час її дії було передбачено Законом № 2262-ХІІ, відтак, невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої військовослужбовцям в порядку, передбаченому Законом № 2262-ХІІ, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 103.
Таким чином, пункти Постанови № 103 всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, частини четвертої статті 63 та Закону № 2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
З урахуванням вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги, що Верховним Судом постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановлено, що пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року (дата чинності норм постанови Кабінету Міністрів України №103), мають застосовувати норми Закону України № 2262-ХІІ як ті, що мають вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм пунктів 1, 2 Постанови №103 за період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі №640/20174/18, від 30 листопада 2020 року №520/9127/18, від 22 жовтня 2020 року по справі №640/17732/19, від 09 квітня 2020 року по справі №640/19928/18.
14. Відповідно до частини 1 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
15. За таких обставин, справу необхідно передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
#пенсійніспори