Вопросы, пожелания, недовольства, нехватка функционала по новому движку

Ще трохи історії (XVII ст.)

Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.

zadorozhka

капитан
Регистрация
7 Окт 2011
Сообщения
619
Reaction score
1,050
Впевнена, що в кожному населеному пункті є пам"ятні свідчення з його історії, про які їх жителі знають і перерозповідають в інших краях. Маю бажання викласти трохи цікавого з історії Чигирина - землі Богдана Хмельницького.
Більше про Чигирин можна дізнатися за http://ukrainaincognita.com/nasha-spadshchyna/zamky-ta-fortetsi/chygyryn, ну, а про Богдана Хмельницького, я думаю, кожен щось та знає.
Отже, до Вашої уваги:
Церемоніал прийому іноземних гостей у Чигирині за часів Богдана Хмельницького
У ході Національної революції середини XVIIстоліття місто Чигирин з невеликого козацького міста перетворився у один із найважливіших центрів політичного життя Східної Європи, де зустрічалися дипломати Польщі, Молдавії, Росії, Швеції, Венеції, Туреччини, Криму, Валахії. Посли могутніх держав добре знали шлях до Чигирина – столиці козацької держави Богдана Хмельницького. Вже в квітні 1649 року до Чигирина приїздить російський посол Григорій Унковський з посиланням до Богдана Хмельницького від царя Олексія Михайловича. У листопаді цього ж року до Чигирина прибуває ще один царський посол – Григорій Неронов. У травні 1650 року в Чигирин прибув відомий венеціанський дипломат Віміна з пропозицією про створення широкого анти турецького союзу. В 1650 році двічі побував в Чигирині турецький посол Осман-чауш з листами від великого візира Бектеш-аги…
… Постійні дипломатичні стосунки з різними країнами викликали до життя своєрідний церемоніал прийому іноземних послів, який склався при дворі Хмельницького в Чигирині. Назустріч особливо важливим послам висилали почесну варту, яка вітала послів і проводила їх до гетьманської столиці. Послам надавали приміщення і харчування. З привітанням від гетьмана приходив хто-небудь із старшини, найчастіше генеральний осавул, до його загибелі послів нерідко вітав старший син Хмельницького Тиміш. На другий день після приїзду посольства знову приходили представники старшини проводити послів на аудієнцію до гетьмана. Посли їхали верхи, на парадно прибраних конях: найбільш значних дипломатів супроводила почесна варта з козаків Чигиринського полку. Російські посольства їхали в такому порядку: попереду піддячий, який віз царську грамоту, далі – сам посол зі своїм почтом, а позаду – козацьке товариство. Посли спішувались з коней при ганку гетьманського будинку. Їм назустріч виходив генеральний писар, нерідко з іншими представниками генеральної старшини, проводив до гетьманської «світлиці». Недалеко від дверей послів зустрічав сам гетьман, часом з синами. Посол виголошував привітальну промову і передавав гетьманові листа від свого володаря, а також вручав привезені подарунки. Далі генеральний писар уголос читав привезений лист. Після цієї церемонії Хмельницький запрошував послів «хліба їсти». Страви подавались у цю ж кімнату. На бенкеті гетьман проголошував тост на честь володаря, який прислав посольство, а також на честь послів. Тости на честь коронованої особи та посла супроводжувались салютами з гармат. Після бенкету старшина проводив послів до відведеного їм місця постою.
Наступного дня посли знову приїздили до гетьмана, тепер вже для ведення ділової частини переговорів. Гетьман запрошував їх до окремої кімнати і там у присутності одного тільки генерального писаря вислуховував пропозиції послів, обговорював їх і давав свої відповіді. Переговори, як правило, тривали кілька днів. Посли, звичайно, просили, щоб їх не затримували довго. На прощальну, відпускну аудієнцію посли приїздили також в супроводі представників генеральної старшини.
Гетьман прощався з дипломатами, передавав запечатаного листа, наділяв послів подарунками, часом і грішми, і давав прощальний бенкет. З Чигирина послів проводила почесна варта, деколи з військовою музикою, а до кордону їх супроводили провідники.
Яскраві свідчення про це містять мемуари німецького священика Конрада Якоба Гільдебрандте, який на початку 1657 року побував у козацькій столиці Чигирині у складі шведського посольства Веллінга. Він вів щоденник, на основі якого в 1668 були написані «Подорожні нотатки». Ось що він собі занотував: «Як тільки пан посол увійшов до Чигирина, йому відвели окреме приміщення, де він міг мешкати зі своїми людьми та кіньми. Окрім того, гетьман Богдан Хмельницький звелів запровіянтувати пана посла, прислав спершу цинкову сулію, повну оковитої, а потім пішла провізія.
Через те, що пан посол не був зовсім ласий на таке питво, то оковиту вручили спедиторові. Він обіцяв цю оковиту перелити в барилочку для людей, які будуть вертатися. Окрім провізії, надіслали послу ще й пашу для коней. Все це йому нічого не коштувало.
18 січня 1657 року запросили пана посла на аудієнцію до гетьмана. Після обміну темностями і закінчення конференції, що проводилась латиською мовою, було прийняття. Перед від’їздом посла з Чигирина гетьман подарував йому білого коня, декілька соболевих шкур та мішечок грошей, де було 50 державних талярів – це було на прохарчування. Його обслузі гетьман звелів виплатити 15 талярів»…
… Церемоніал прийому іноземних гостей, який склався в Чигирині, столиці козацької держави Богдана Хмельницького, є переконливим твердженням того факту, що на світовій арені другої половини XVIIстоліття постала самостійна держава, з існуванням якої рахувались всі держави Східної Європи. Європейські країни оцінювали Україну періоду Хмельницького як самостійну державу…

Джерело:
Лазуренко Валентин Миколайович.
Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення) [Текст] / В. М. Лазуренко. - Черкаси : Ваш Дім, 2004. - 456 с.: іл. - Бібліогр.: С. 96-95.

---------- Добавлено в 17:09 ---------- Предыдущее сообщение было написано в 16:34 ----------

«Богдан Хмельницький був першим і, на жаль останнім в історії України XIII-XX століть політиком, який зумів не лише очолити визвольну боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої зовнішньої і внутрішньої політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства.
Ідея «державність через єдність» є чи найголовнішою (найбільшою проблемою – я б сказала) і сьогодні, коли навіть після десяти років (зараз вже двадцяти, і мабуть, буде й тридцяти) незалежності нам заважають розбрат і непорозуміння, власні амбіції та прагнення влади.
Переборемо себе – бути Україні!!!!»
Лазуренко В.М. «Історія Чигиринщини». - Черкаси : Ваш Дім, 2004. – С.84
 
G

guesser

Guest
zadorozhka, вряд ли данная тема найдет своего читателя здесь... Мы больше по 20 веку специализируемся :)
 

nazri

генерал-майор
Регистрация
1 Ноя 2011
Сообщения
2,068
Reaction score
1,315
----------

«Богдан Хмельницький був першим і, на жаль останнім в історії України XIII-XX століть політиком, який зумів не лише очолити визвольну боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої зовнішньої і внутрішньої політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства.
Извините, что и здесь свои "пять копеек" пытаюсь вставить. Мне очень понравились последние слова Вашего поста. Нет, нет у меня никаких к Вам претензий. Понимаю, историки "поколения пепси" забыли что, и другие люди читают книги. Да. так как же понимать то, что Хмельницкий "зумів не лише очолити визвольну боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої зовнішньої і внутрішньої політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства"? И это при том. что он до сих пор считается среди евреев палачом и подонком за массовые погромы? Или давайте вспомним католиков - отношение к ним - полное единство взлядов и мнений, правда? Но, пожалуй, самое важно, так это то, что благодаря Б. Хмельницкому у нас более двадцати лет были войны, украинские земли превратились в Руины, фактически пустыню... Огромные территории были без населения... На Правобережье вынужденны были переселять на современную Надднипрянськую Украину целые села из других регионов. О вопросе касательно терима "визнольна війна" - от кого? Увы. от части населения Украины...

Наша проблема в том, что мы, как учит большевизм, желанное выдаем за действительное. Жаль.
 

wadza

генерал-майор
Регистрация
16 Июн 2010
Сообщения
1,701
Reaction score
1,742
Хмельницкий устраивал погромы евреям и полякам.
Почему евреям? может, помнил о судьбе народов Хананеев, Хеттеев, Аморреев, Ферезеев, Евеев и Иевусеев?
Поляки презирали украинцев. так что было от кого освобождаться.
 

nazri

генерал-майор
Регистрация
1 Ноя 2011
Сообщения
2,068
Reaction score
1,315
Хмельницкий устраивал погромы евреям и полякам.
Почему евреям? может, помнил о судьбе народов Хананеев, Хеттеев, Аморреев, Ферезеев, Евеев и Иевусеев?
Поляки презирали украинцев. так что было от кого освобождаться.
Да, у Хмельницкого была не слабая память... А может желание просто грабить?
... И вообще, Вы уверенны в том. что пишете? А касательно освобождения, то один вопрос: освободились ли, или как?
 

wadza

генерал-майор
Регистрация
16 Июн 2010
Сообщения
1,701
Reaction score
1,742
я выгляжу не уверенно?
конечно не освободились! в парламенте украинцев практически нет, национальной идеи на государственном уровне тоже нет, язык за двадцать лет независимости на донбассе не учат. так что народ украинский в чем был обут, в том и остался. при этом президент Израиля посоветовал украинцам забыть свою историю - и никого это не возмутило!
 

ВВ - России

/на доске почёта/
Регистрация
23 Ноя 2009
Сообщения
1,825
Reaction score
678
Please note, if you want to make a deal with this user, that it is blocked.
«Богдан Хмельницький був першим і, на жаль останнім в історії України XIII-XX століть політиком, який зумів не лише очолити визвольну боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої зовнішньої і внутрішньої політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства.
Ідея «державність через єдність» є чи найголовнішою (найбільшою проблемою – я б сказала) і сьогодні, коли навіть після десяти років (зараз вже двадцяти, і мабуть, буде й тридцяти) незалежності нам заважають розбрат і непорозуміння, власні амбіції та прагнення влади.
Переборемо себе – бути Україні!!!!»
Лазуренко В.М. «Історія Чигиринщини». - Черкаси : Ваш Дім, 2004. – С.84
Хочу напомнить вам что тогда в те времена украинцев как нации еще не существовало. Когда Богдан просился под крепкую руку русского царя, он в своих посланиях писал, что они являются православными и русскими людьми.
 

VV-nik

генерал-полковник
Регистрация
16 Ноя 2008
Сообщения
10,207
Reaction score
2,886
Хмельницкий устраивал погромы евреям и полякам.
Как ни странно - в "войске" Хмельницкого было полно этнических поляков (в т.ч. католиков), а в рядах его противников - было множество этнических украинцев (в т.ч. православных)... Да че говорить - напомню, что Ярема Вишневецкий (который "огнем и мечем" боролся против Хмельницкого) - был УКРАИНЦЕМ!!!
Я против того, чтобы этот конфликт именовать украинско-польской войной. Это была типичная гражданская война, в которой проиграли все...
 

mss

Ветеран
Регистрация
14 Окт 2009
Сообщения
9,578
Reaction score
8,460
в те времена украинцев как нации еще не существовало
http://ru.wikipedia.org/wiki/Русские

В XVIII—XIX веках из разговорного языка в литературный проник и закрепился уже известный этноним русские,
***************

Прошу зауважити, що цитату я взяв саме з російськомовної версії)))
 

wadza

генерал-майор
Регистрация
16 Июн 2010
Сообщения
1,701
Reaction score
1,742
Хочу напомнить вам что тогда в те времена украинцев как нации еще не существовало. Когда Богдан просился под крепкую руку русского царя, он в своих посланиях писал, что они являются православными и русскими людьми.
всё правильно. Русь тут и была, люди были русские. Россия появилась позже. и самоназвание украинцев - русины.
 

Урядник

/на доске почёта/
Регистрация
17 Апр 2010
Сообщения
23,675
Reaction score
47,612
Please note, if you want to make a deal with this user, that it is blocked.
Всем привет будет скоро от меня за флуд и разговоры не по теме.
 

mss

Ветеран
Регистрация
14 Окт 2009
Сообщения
9,578
Reaction score
8,460
Русь тут и была, люди были русские.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Росіяни
назва «Руські» спочатку було атрибутивом, що означало належність людини до «руського» князя чи руської землі, та згодом перетворилося на субстантив.
***********************
Перепрошую, але тут вже змушений наводити иекст україномовної версії)))
 

ВВ - России

/на доске почёта/
Регистрация
23 Ноя 2009
Сообщения
1,825
Reaction score
678
Please note, if you want to make a deal with this user, that it is blocked.

Урядник

/на доске почёта/
Регистрация
17 Апр 2010
Сообщения
23,675
Reaction score
47,612
Please note, if you want to make a deal with this user, that it is blocked.
По хорошему не понимаете - закрыто.
 

zadorozhka

капитан
Регистрация
7 Окт 2011
Сообщения
619
Reaction score
1,050
В першому пості в цій темі я виклала лиш книгу місцевого наукового діяча по історії. Він весь рясніє описами національної ідеї. Ну так, її привязують зараз до днів давно минувших. Над цим активно працюють і політики, і історики.
На мою ж думко все тоді було так.
Хмельницький сам з небідної родини, мав маєток і землі (с.Суботів), мав змогу отримати освіту, мав можливість купити коня і шаблю не тільки собі і своїм оплічникам, а і сотні, другій простих козаків, мав вагу серед козацької старшини (і не тільки через багатство, а і особисті якості). І жив би він в своєму маєтку і в ус не дув, але польську шляхту, чиї землі були по сусідству, взяли завидки, прийшли вони до нього і натякнули: "Ви, прошу пане, занадто багаті, а самі навіть не польський шляхтич, "лягайте" під пана Чаплинського - він вам високошановне покровительство, а ви - з ним ділитесь, ну, по прикладу таких же як ви неблагородних землевласників, не зробите так по хорошому, буде по поганому..."
От тоді все і почалось, та почалось так, що під все це зараз можна підвести національну ідею.
А, може, в Хмельницького були ще якісь суто особисті мотиви. Мені здається: це ж як треба самому горіти в душі, щоб запалити і в буквальному, і в переносному значенні всю Україну... а, так, не Україну, а ту частину (чого? Польщі? Росії? Туреччини? Китаю :D?), що зараз називається середньонаддніпрянською частиною України (вибачте, не втрималася від іронії).
А те що Хмельницький звертався за допомогою то до татарів (і заплющував очі на їхні грабунки під час кампаній), то до Москви... а що робити, своїх сил замало, справді, не було єдності народу як такого, звідки ж тоді людям було знати, що вони - народ, обєднувалися по принципу "проти того, для кого ми - бидло", а хто терпів таке відношення - не обєднувався
 
  • Like
Reactions: mss
Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.
Сверху