Re: Возбуждение уголовного дела в отношени
Что тут скажешь? Полнейший ЧПОК!
Жду Вашых коментариев
Неужели вы желаете нас слушать?
гнать вас всех нада подсрачниками с ОВД дабы не позорили нормальных сотрудников
Ню-ню. Мне тоже стыдно, только за вас.
Кроме статистических карточек существуют постановления Конституционного суда и пленумы Верховного суда.
Настоятельно рекомендую ознакомится всем, позновательно.
Решение Конституционного Суда Украины от 30 января 2003 года № 3-рп/2003, «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності

положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України» которым признаны неконституционными статьи 234, 236 УПК Украины в части невозможности обжалования постановлений органов дознания, следователя, прокурора касательно поводов, оснований и порядка возбуждения уголовного дела в отношении лица:
9. Вирішуючи спір щодо відповідності Конституції України (конституційності

положень частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 КПК України, які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи, Конституційний Суд України виходить з такого.
Згідно з КПК України:
– справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (частина друга статті 94);
– при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий або орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування (частина перша статті 98);
– якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи (частина друга статті 98);
– досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом (частина перша статті 113).
Відповідно до КПК України постанови слідчого і прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи можуть бути оскаржені до суду (частина п'ята статті 234, частина друга статті 236). Але скарги на ці постанови розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті (частина шоста статті 234, частина третя статті 236).
Постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог КПК України, зокрема передбачених статтями 94–98, може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненним.
Унеможливлення розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи на стадії досудового слідства, відкладення її перевірки судом на стадію попереднього розгляду кримінальної справи або на стадію розгляду її по суті, відстрочка судового контролю обмежують конституційне право людини на судовий захист, який є гарантією всіх прав і свобод людини і громадянина.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Право на судовий захист є одним з конституційних прав. А тому положення частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 КПК України, які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи, обмежуючи право людини на судовий захист, закріплене частиною третьою
статті 8, частинами першою, другою статті 55 Конституції України, порушують вимоги статті 3, 21, частини другої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України, тобто є неконституційними.
Скарги до суду на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи повинні розглядатися судом за чинним законодавством у порядку кримінального судочинства. При цьому суд, розглядаючи такі скарги на стадії досудового слідства, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Пленум Верховного Суда Украины постановлением № 1 от 11 февраля 2005 года «О некоторых вопросах, возникающих во время рассмотрения судами Украины жалоб на постановления органов дознания, следователя, прокурора о возбуждении уголовного дела» признал правильной практику судов, принимающих в производство и рассматривающих на досудебных стадиях процесса жалобы на постановления о возбуждении уголовного дела по факту совершения преступления, если по обстоятельствам дела лицу, вынесшему постановление, было известно подозреваемое в совершении преступления лицо (например, когда в мотивировочной части указанного постановления некое лицо названо как совершившее преступление

.